On June 29, 2011, at the Department of Literature and Information on Arts, the Regional Universal Scientific K.A.Timiryazyev  Library of Vinnytsia, there was held the 36^th  meeting of participants and guests of the  Project SETEOLA –SE[lf]-TE[aching]  O[ther] LA[nguages] as a regular sitting of the Club ‘SETEOLA-ART’. Marko Vovchok – a prominent Ukrainian writer and translator – was spoken of   on how she learned and used languages in her life and creative activity. The meeting    was conducted by Oleksii Riabokon (Alex) – the founder and leader of the project, the Club Council Head.  See the text, photo, and video report of the meeting.

Доброго дня, шановні члени і гості клубу SETEOLA-ART! Ви щойно   прослухали  фрагмент пісні ‘A Final Countdown’ у виконанні групи ‘Europe’. Це  музичний символ нашого проекту. А його візуальний символ – оцей тигр на і’мя Алекс.

Я, Олексій Рябоконь, засновник і лідер проекту SETEOLA,  голова ради клубу SETEOLA-ART, вітаю Вас на плановій зустрічі клубу. Здавалося  б зовсім недавно ми відкривали наш клуб, говорили тоді про Лесю Українку.

Ще менше часу відділяє нас від того дня, коли ми святкували першу річницю сайту EUROSETEOLA.ORG в Магіцентрі, а потім,  ось тут-таки, вели бесіду про Соломію Крушельницьку, а ж ось знову разом на зустрічі, тема якої – «Марко Вовчок у світі мов і культур».

Серед  інших членів Ради клубу, присутніх сьогодні, – Войтюк Нелі Адамівна, зав. відділу літератури і інформації з питань мистецтв Вінницької обласної універсальної обласної бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва (на фото – зліва)

і  Марчук Олена Володимирівна - зав. відділу літератури  іноземними мовами Вінницької обласної універсальної обласної бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва.

Перед тим, як перейти безпосередньо до теми нашої зустрічі, хочу сказати, що Вінницька обласна  універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва, на базі якої функціонує наш клуб, розвивається і вглиб, і вшир. Ось-ось її діяльність має вийти за межі власної будівлі… на вулицю, в прямому сенсі цього слова. Про новий напрямок роботи розкаже Свіргун Ольга, співробітниця відділу літератури  іноземними мовами.

З огляду на сьогоднішні українські та європейські реалії, можна з повним правом сказати, що Марко Вовчок, поряд з Лесею Українкою і Соломією Крушельницькою, є ідеалом і взірцем  як у творчому, так і в соціальному  відношеннях. Російська дворянка за походженням, палка шанувальниця й глибокий знавець української мови, Марко Вовчок була одночасно близькою і до найнижчих верств тогочасного суспільства Росії й України, і до  російської й української духовно-інтелектуальної еліти, і до провідних митців Європи.. У її творчості це відбилося в тому, що вона писала свої твори українською, російською і французькою мовами, робила переклади кращих творів європейських письменників з кількох мов. Треба сказати, що і за своїми міжособистісними контактами вона була одночасно  і  росіянкою, і українкою, і європейкою. Так можна стверджувати, оскільки особливостями життєвого шляху Марка Вовчка були активне спілкування її з багатьма відомими діячами російської, української й європейської культури, науки, освіти, суспільного руху. Все сказане і зумовило вибір героїні для нашої сьогоднішньої зустрічі.

Марко Вовчок (літературний псевдоним Марії Олександрівни Вілінської, а за метрикою – Віленськоїю) народилася 10 (22) грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Маєтком  на той час управляла бабуся новонародженоЇ – теж Марія Олександрівна, але Данилова, за першим чоловіком – Шаталова, а за родинними переказами  – литовська княжна Радзівілл, яку вивіз таємно від батьків армійський офіцер Шаталов. Ця обставиина, а також очевидна асоціація прізища майбутньої письменниці  в обох варіантах – Віленська і Вілінська – з Вільнюсом, теперешньою литовською столицею, створюють для нашої розмови, з одного боку, певний  пікантно-романтичний фон, а з іншого – таку собі  космомополітичну ауру, у якій, крім російських, українських, французьких, німецьких, англійськиїх та інших компонентів прогля дає ще й литовський.
Орловський край  дав Росії і світу багато видатних письменників і поетів. Серед них можуть бути названі такі прізвища як  Тургенєв, Лєсков, Тютчев, Фет, Писарєв, Бунін, Андреєв, Пришвін, Вольнов, Новіков. Отже середовище, в якому народилася і перебувала до 18 років Марія Вілінська, багато в чому зумовило її  подальший життєвий і творчий шлях. Але не тільки це. Видовища, коли на базарі, поряд з худобою, продавали людей, розлучали чоловіків і жінок, батьків і дітей, на все життя запам’ятались їй і зробили з нею палкого борця проти кріпацтва, за демократичні свободи.
Батьки – Олександр Олександрович Вілінський. – офіцер, рід з ярославських Поповічив.  У його формуляррі зокрема говориться :«російською, німецькою і французькоб мовами читати і писати уміє». Мати – Парасковія Петрівна – володіла кількома мовами, зокрема французькою. Без цієї мови  дітям і кроку не можна було ступити. За кожну провину, наприклад розбиту чашку, вони мусили вимолювали прощення французькою. Маша всю вину завжди брала на себе і, таким чином, мала велику мовну практику.
На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва ( її троюрідного брата, пізніше — видатного критика й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства (його соратниками були  Шевченко, Костомаров, Куліш, Гулак). Величезна його заслуга – у залученні до української культури і мови талановитої росіянки, яку він змусив повірити в свою обдарованість і схвалював перші літературні спроби. Всі роки сімейного життя вони листувалися – трьома мовами – російською, українською, французькою.
Взявши призівще Маркович і почавши писати, Марія Олександрівна прибрала собі чоловічий псевдонім Марко Вовчок, що незабаром прогремів по всій Російський імперії, – можливо за аналогією з псевдонімом відомої французької письменниці Жорж Санд, яка насправді була Андіна Аврора Люсіль Дюпен. За родинним переказом цей псевдонім і пішов від нового призвіща письменниці за співзвучністю. Є й іншіНпояснення. Так, у селах Немирівського району  здавна й доси поширено імя Марко. Були там  і є також села й хутори з назвами  Вовки, Вовчки.…

А зараз зробимо короткий огляд біографіі Марка Вовчка з точки зору її власного мовно-культурного багажу, в тому числі оволодіння мовами.
Російська мова.  З дитинства  Марія Вівлінська була близькою до повсяяденного життя й художньої творчості найнижчої верстви російського суспільства – кріпаків. Народна мова, пісні, казки – все це оточувало і цікавило її мало з не народження.  Вона мала можливість вільно спілкуватись  з прислугою. Була  в неї і своя Арина Родіонівна, яка знала  і любила співати багато народних пісеню. Отже, народна творчість увійшли в її свідомість з молоком годувальниці.
Літературний  талант Марії Олександрівни, спочатку на російськомовній  основі, проявив себе дуже рано. У 18 років вона пише ліричне оповідання цією мовою, в якому сорокаліній чоловік, лежачи в ночі в садку, слухає романс «На заре ты ее не буди», який співала молода дівчина. Це оповідання присвячене Опанасу Марковичу. У нас з вами зараз теж є можливість прослухати цей романс (слова А.Фета, музика О. Варламова) у виконанні видатної російської співачки Надії Обухової.

Переїхавши з чоловіком в Немирів, одночасно з роботою над новими оповіданнфми українською мовою, Марія Вілінська, тeпер вже Марко Вовчок, почала створювати серію оповідань з російського народного побуту і перекладати свої українські оповідання російською мовою. Дивно, що робила вона це, будучи географічно далекою від Росії. У немирівський період, у час великого творчого піднесення, Марко Вовчок пише  такі оповідання російською мовою — «Надежда», «Маша», «Катерина», «Саша», «Купеческая дочка», «Игрушечка», які ввійшли до збірки «Рассказы из народного русского быта». У творчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром і великих прозових жанрів, автором проблемних романів та повістей («Червонный король» (1860), «Тюлевая баба» (1861), «Жили да были три сестры» (пізніша назва — «Три сестры», 1861), «Глухой городок» (1862), «Живая душа» (1868), «Записки причетника» (1869 — 1870), «Теплое гнездышко» (1873), «В глуши» (1875), «Отдых в деревне» (1876 — 1899).
Була вона також  провідною російською перекладачкою. Завдала ніщівного удару по літературних піратах і низькопробних перекладачах. Нею було перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жюля Верна. Виступала Марко Вовчок і як критик (цикл «Мрачные картины»), редактор петербурзького журналу «Переводы лучших иностранных писателей» (до участі в журналі вона залучала багато жінок-перекладачок).

Українська мова. Українські пісні,  поряд з російськими,  Маша мала можливість чути з дитинства.  В зошиті  її батька  знайдено українську пісню,  яку він грав на фортепіано –«Малесенький соловейко, чом ти не щебечеш». Виховувалася в приватному пансіоні Мортеллі в Харкові. В дортурах цього пансіону   вона чула живу  українську народну мову від прислуги.
Після відбуття заслання  О. Маркович переїзжає  з дружиною на Україну. Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу.  Нам, вівнничанам приємно згадати, що коли чоловік отримав посаду молодщого вчителя географії в Немирівській гімназії, у житті Маріїї Олександоівни почався чи не найплідніший період творчості.
Дорога з Вінниці до Немирова така красива, що здається казковою. У цих місцях бувала Марко Вовчок, милувалася, як і ми тепер, цими ж райськими кущами, відпочивала в холодку під цими ж липами.
В самому Немирові тоді була резиденція графів Потоцьких. Тодішній граф був покровителем  гімназії. В Немирові того часу було мішане населення. –українці, росіяни, поляки, євреї, немці-колоністи, що створювало сприятливі умови для оволодіння багатьма мовами. В Немирові  працює музей М.  Вовчка.
Живучи разом з першим сином Богданом у сільській хаті неподалік від Немирова, Марко Вовочок накидала перші оповідання українською мовою. Повість «Інститутка», що її письменниця почала 1858 р. в Немирові, було завершуено наступного року в Петербурзі. Її «Народні оповідання» отримали високу оцінку, зокрема Пантелеймона Куліша, який писав: «…що за диво, що за краса нашої мови, що за слава нашому сільському люду!» У листі до Шевченка Куліш пише: «Побачиш, які дива в нас творяться…- щоб Московка преобразилась в українку, да такі повісті вдрала, що хоч би й тобі, мій друже, то прийшлося би в міру!»
І. Тургенєв, згадуючи свої зустрічі з Шевченком, пише, що на його запитання, якого автора слід читати, щоб швидко навчитися малоросійьскої мови, Тарас жваво відповів: «Марка Вовчка! Він один знає нашу мову!». До речі, саме Тургенєв переклав «Народні оповідання» російською мовою.
Під час перебування на Україні Марко Вовчок жадібно ловила кожне слово про геніального поета, від кого б воно не йшло. Він був її духовним наставником, однодумцем і соратником..
Знання української мови допомогло Марку Вовчку у спілкуванні з чеськими поетами Фрічем і Нерудою, з яими її познайомив через рекомендаційні листи Тургенєв, що вказував на близкість української і чеської  мов.
В результаті вона переклала чеські пісні українською мовою.
Власне українські народні пісні завжди  надзвичайно цікавили Марка Вовчка. Коли вона пербувала в Парижі, туди з Швейцаріі приїхав композитор Мертке. З голосу Марії він записав 210 українських народних пісень, з яких обробив і видав 25. Видано і збірник українських народних пісень, зібраних Марком Вовчком.

Постачала вона матеріали і  М.Драгоманову, який видав кілька збірників українських народних пісень.

 А зараз прозвучить українська народна пісня  «Така іі доля» на слова Т. Шевченка.

 Сьогодні в нашій зустрічі бере участь  Тетяна Петрівна Пірус, яка представляє кафедру етнології Вінницького державного педагогічного інституту імені Михайла Коцюбинського. До речі, при цій кафедрі працює етнографічний музей, деякі експонати з якого прикрашають сьогодні цю залу.

Тетяна Петрівна розкаже нам про те, як у її життя і свідомість увійшла Марко Вовчок.

Період перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті («Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), історичної повісті та оповідання для дітей («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся»), створює жанр соціально-побутової казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»).
Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання («Козачка», «Одарка», «Горпина», «Ледащиця», «Два сини»), баладного оповідання («Чари», «Максим Гримач», «Данило Гурич»), соціальної повісті («Інститутка»), психологічного оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»), соціальної казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»), художнього нарису («Листи з Парижа»).
Історичні повісті та оповідання для дітей «Кармелюк», «Невільничка», «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність повість. З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60 — 70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики.

Французька мова. В будинку дядька після смерті батька Марія під наглядом гувернантки зубрила французькі дієслова, читала твори французьких авторів. У домі  Писарєвих, де також перебувала деякий час Марія,  ситуацію визначала мати -  Варвара Дмитрівна. Вона  читала французькі романи, вела щоденник і писала листи правильною французькою мовою. Митя Писарєв, майбутній видомий критик, в чотири роки уже добре читав російською, а французькою розмовляв як природжений парижанин.Вчила вонга французьку і в приватному благородному жіночому  пансіонаті Мортеллі в Харкові.Після чотирьох років навчання його випускниці мило щебетали французькою мовою, сяк-так розмовляли німецькою або англійською. Усе це, поряд з уже згаданим вживанням французької мови у рідній сім’ї, сприяло оволодінню цією мовою на досить високому рівні.

Згодом Марко Вловчок переклала  французькою мово словацьку казку про дванадцять місяців. Але головне – переклад власних творів французькою мовою і французьких авторів – Жуля Верна, Віктора  Гюго – російською. Жуля Верна ми з вами знаємо і любимо саме завдяки Марку Вовчку. Він сказав, що повністю довіряє переклад своїх творів Марку Вовчку, оскільки вона добре знає і глибоко розуміє французьку мову. В умовах, коли не було літаків, не говорячи вже про Інтернет, справу було поставлено так, що ці твори виходили майже одночасно в Парижі французькою і  в Санкт-Петербурз російською, бо як тільки автори  закінчували їх, ці роботи негайно пересилалися потягом до Росії.
Марко Вовчок. Виступапа і як власне французька письменниця. Вагомим є її внесок у розвиток французької літератури для дітей і юнацтва (15 творів). Деякі рекомендовано міністерством освіти для використання у французьких школах. Повість «Маруся» у  переробленому П.-Ж. Сталем вигляді стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек.
В домашній бібліотеці Марка Вовчка  – твори Монтеня, Ларошфуко, Паскаля, Стендаля, Санд. Меріме, Рабле, Бальзака, Флобера, Гонкурів,Золя.

Німецька мова.  Її Марія почала вивчати в пансіонаті в Харкові. Знаходячись в Дрездені на лікуванні, Марко Вовчко, за порадою Тургенєва, бере уроки німецької мови.
На той час знання німецької мови давало ключ до всієї світової класики. Крім власне німецьких творів Гете, Гейне та інших, існували чудові переклади німецькою Гомера, Шекспіра тощо.
Потім було перебування у всесвітньо знаному цетрі науки і освти – Гейдельберзі. Жити там і не вчитися було неможливо. Уроки коштували  дешево, а педагоги були прекрасні. Розклад, який склала собі Марко Вовчок: чотири рази  на тиждень – англійська мова, два рази – італійьска, німецька – три рази. Оволодівши кількома мовами, вона потім з однаковим успіхом пеорекладала з французької, англійської, німецької, польської; читала італійською й чеською  мовами. За десять років переклала цілу бібліотеку французьких, англійських, німецьких книг.

Англійська мова. Після першого приватного  уроку мова їй здалася легкою. Похвала вчителя – добра вимова,  швидко розуміє пояснення.  Марко Вовчко переклала «Правдиву історію маленького обірванця»Джеймса Грінвуда. В ії домашній бібліотеці – Дікенс, Текерей, Скотт, Філдінг, Шекспір, Шеллі.

Польська мова. Немирівські гімназисти  були  переважно синами шляхтичів та польського ведльможного панства. Вчилися російською мовою, а між собою розмовляли рідною польською. Опинившись у цьому новому для неї оточенні, Марко Вовчок швидко і легко вивчила польську мову. Познайомилася  вона і з польською літературою. Адам Міцкевич, поряд з Пушкіним, Лєрмонтовим, Шевченком, став її улюбленим поетом  до кінця життя. В подальшому була близькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів.  В домашній бібліотеці мала твори Елізи  Ожешко, Болеслава Пруса та інших.

Багато можна сказати й про те, що й самого Марка Вовчка дуже активно перекладали у багатьох країнах Європи. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859 р., з’являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах. Цікаво було б згадати, що у 1879 році відомий французький письменник Сталь (він же видавець, бізнес-партнер М.В. Етцель) отримав премію академії за французький переклад повісті Марка Вовчка «Маруся».

 Наша  зустріч  добігає кінця. Перед тим як зробити висновки з нашої бесіди, я б хотів надати слово Кашпрук Юлії Михайліні  - провідному співробітнику відділу літератури  іноземними мовами. Річ у тім, що вона зовсім нещодавно повернулася з надзвичайно цікавої міжнародної конференції, яка проходила в Даніїї, де вона представляла проекти, які тим чи іншим чином пов’язані з бібліотекою ім. К.А. Тімірязєва, в тому числі і наш проект SETEOLA і  EUROSETEOLA.ORG – центральний компонент нашого проекту. На даний момент кількість відвідувачів сайту становить 39195.В наслідок цієї презентації сайт відвідали зацікавлені мешканці Данії, Ірландії, Нової Зеландії, Аавстралії, США.

Навіть стислий огляд життя і творчості Марка Вовчка примушує бежзмежно дивуватись таланту, енергії й багатогранності цієї жінки, чий шлях не було всипано лише трояндами. Було там достатньо і колючок, а такого, ,о вона, можливо, хотіла б змінити. Але чи шкодувала вона про щось по-справжньому?
Ось я зараз зачитаю її листа, а ви спробуєте визначити, в якому віці його написано, чи хоча б в який період життя – юність.молодість, зрілість, старість?

А ось  лист, написаний в останні дні   життя.

Ні, вона очевидно ні про що не шкодувала. Нашу розмову про Марка Вовчка ми завершуємо однією з найвідоміших пісень французькою мовою, фактично третьою мовою письменниці, у виконанні найзнанішої французької співачки Єдіт Піаф –«Ні, я ні про що не шкодую». Скажу по секрету, це й моя одна з найулюбленіших пісень всіх часів і народів.

А перед цим скажу, що наш клуб йде на літні канікули, але проект продовжує функціонувати ь у своїй компютерній версії. А ми з вами знов зустрінемось у вересні і в наступному сезоні поговорим трохи вже й про чоловікі – Драгоманова, Франка, Лисенка, Грушевського. Дякую за участь у нашій зустрічі. Щасти Вам! А зараз – Єдіт Піаф, яка ні про що не шкодує. Після того, як прозвучить пісня, прошу сфотографуватись усім разом на добру згадку.

Відео зустрічі

 29 червня 2011 року о 17.30 у відділі літератури і інформації з питань мистецтв Вінницької обласної  універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва відбудеться чергове засідання клубу SETEOLA-ART в межах проекту SETEOLA. Тема зустрічі – «Марко Вовчок у світі мов і культур».

Чекаємо на Вас!!!

 On May 30, 2011, at the Department of Literature and Information on Arts, the Regional Universal Scientific K.A.Timiryazyev  Library of Vinnytsia, there was held the 35^th  meeting of participants and guests of the  Project SETEOLA –SE[lf]-TE[aching]  O[ther] LA[nguages] as a regular sitting of the Club ‘SETEOLA-ART’. Solomiya Krushelnytska – a prominent Ukrainian singer– was spoken of  on how she learned and used languages in her life and creative activity. The meeting    was conducted by Oleksii Riabokon (Alex) – the founder and leader of the project, the Club Council Head.  See the text, photo, and video report of the meeting.

1.  Звучить народна українська пісня «Через сад-виноград» у виконанні Соломії Крушельницької.

2. Олексій Рябоконь. Вітаю Вас, шановні члени і гості клубу SETEOLA-ART! Наша зустріч, друга у цьому році почалася бадьорою українською народною піснею «Через сад-виноград» у виконанні славетної української оперної співачки Соломії Амвросіївни Крушельницької.

3. Я, Олексій Рябоконь, засновник і лідер проекту SETEOLA,  хотів би нагадати, що пані Соломія була героїнею найпершої зустрічі учасників проекту, яка відбулася 3 березня 2010   року. І тоді, і сьогодні причинами нашого вибору були наступні.

По-перше, у перших десятиріччях ХХ століття на світових оперних сценах царювали чотири співаки – Баттістіні, Карузо, Руффо, і Шаляпін. І лише одна жінка змогла досягти їхніх висот і стати врівень з ними. Це була Соломія Крушельницька – «незабутня Аїда», «чарівна Чіо-Чіо-сан», «неповторна Галька», «чудова Валькірія», «виняткова Лорелея».

По-друге, Соломія Крушельницька з досконалою дикцією говорила і співала вісьмома мовами -  українською, російською, польською, німецькою, англійською, італійською, іспанською і французькою.

По-третє, Соломія Крушельницька завжди включала до своїх програм українські народні пісні, які безмежно любила,

а також твори українських композиторів: Лисенка, Людкевича, Вахнянина, Січинського й інших. Українськими народними перлинами і  шедеврами вітчизняних авторів співачка, як правило, завжди закінчувала свої виступи  – Європа, Південна й Північна Америка, Єгипет.

Все це дало нам підстави ще раз звернутись до цієї яскравої зірки на національному й світовому небосхилі – геніальної співачки, талановитого поліглота, палкої патріотки всього українського Соломії Крушельницької.

Із задоволенням представляю Вам членів Ради Клубу SETEOLA-ART:

- Войтюк Неллі Адамівна, завідуюча відділом літератури і інформації з питань мистецтва Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені  К.А.Тімірязєва;

- Марчук Олена Володимирівна,завідуюча відділом літератури іноземними мовами цієї ж бібліотеки

- Коляструк Ольга Анатоліївна, завідуюча кафедрою етнології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, доктор історичних наук;

-Краєвська Анна Павлівна – викладач кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, кандидат філологічних наук.

 Головою Ради клубу є я, Рябоконь Олексій Вікторович, старший викладач кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, доцент Центру ділової іноземної мови Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного інституту.

Сьогодні ми також запросили знімальні групи двох телевізійних каналів – ВДТ і «Віта», які будуть освітлювати нашу роботу, а ми з Вами зможемо побачити себе у відповідних програмах новин.

5. Олексій Рябоконь. Анна Павлівна Краєвська, яку я щойно представив, вже була минулого року на зустрічі учасників проекту SETEOLA. А сьогодні вона дебютує у новій якості як член і один з керівників клубу SETEOLA-ART. Анна Павлівна, як мені здається, з великою мірою вірогідності може вважатись духовною спадкоємицею Соломії Крушельницькою за вірою у своє покликання, за незламною волею, за енергією у досягненні мети, за палкою любов’ю до рідного краю, його мови і культури. Дивлячись на представників нової генерації українських дослідників і викладачів, подібних дл Анни Павлівни, можна не сумніватись, що ще не вмерла Україна, і не вмре ніколи.  Що ще поєднує цих жінок, розкаже сама Анна Павлівна.

6. Анна Краєвська: «Необхідно, щоб духовні  нащадки Соломії Крушельницької здійснювали широкий польовий пошук  і завпис українських народних пісень».

7. Олексій Рябоконь. Я вже казав, що в лінгвістичному арсеналі Соломії Крушельницької було вісім мов. Повну картину  її взаємин з цими мовами мені, мабуть, сьогодні за браком часу намалювати не вдасться. Але я з усього великого обсягу різноманітної інформації з цього питання я спробував вибрати найцікавіше, так би мовити перлинки,  родзинки, цікавинки.

Українська мова. Важкі умови існування, розвитку і навчання в Австро-Угорщині. Домінування польської мови. Близкість Соломії Крушельницької до української народної мови, побуту, пісень. Виконання українських народних пісень і творів українських композиторів на кращих сценах світу по закінченні концертів. Виконання тужливої  народної балади «Ой під гай зелененький брала вдова лін дрібненький» перед російським царем Миколою ІІ і його родиною. Величезний успіх і  резонанс.

Польська мова.–  Участь у польському хорі. Польське товариство «Приятелів музики». Примадонна Варшавської опери.

Російська мова. Чехов, Бєлінський, Чернишевський, Чайковський – «Євгеній Онєгін», «Пікова дама».

Італійська мова. – Львівська консерваторія. Італійська оперна зірка Джемма Белінчоні, навчання в «Ла-Скала».  Джакомо Пуччінні, мадам Баттерфляй,  Чіо-чіо-сан.жАртуроТосканіні. Чоловік-італієць.

Німецька мова. Батько,, гувернантка, приватні уроки, брат Антон- словники. Опери Ріхарда Вагнера.

Англійська мова. Гастролі в США і Канаді. Перша українська оперна зірка на північноамериканському континенті. Англомовна й україномовна преса Північної Америки.

Французька  мова. Батько. Гувернантка, брат Антон – словники.  Львівська консерваторія. Гастролі в Парижі, французька публіка, українська преса, бездоганна вимова.

Іспанська мова.  Гастролі  в Іспанії, Аргентина, Чілі. У травні 1908, на урочистому концерті з нагоди ‘сторіччя Аргентини, Соломія Крушельницька з’явилася  з національним прапором цієї країни і разом з солістами хору виконала національний гімн Аргентини.

З надзвичайною легкістю Соломія Крушельницька співала на різних європейських мовах, передаючи їхній своєрідний характер.  Відчувала і передавала національний характер носіїв цих мови.

8. Олексій Рябоконь. Навчання мов і навчання співу мають багато спільного. Це й постановка дикції,  й правильне інтонування, й паузація. Час від часу на наших зустрічах ми робимо вправи з постановки й тренування вимови у різних мовах, оперуючи при цьому поняттями «фокус» (центральна точка мовленнєвого апарату) і «манок» (фраза-еталон, яка демонструє правильну вимову тієї чи іншої мови). Соломія Крушельницька тому й могла так легко переходити з мови на мову, що вміла відштовхуватись від фокуса тією чи іншою мовою. Зараз я вам продемонструю фокуси й манки для української, італійської, російської, англійської, французької й німецької мов. Ви хором повторите відповідні фрази, а потім хтось індивідуально спробує їх відтворити.

Але перед цим зауважу, що фокуси в українській і італійській мовах однакові – біля передніх нижніх зубів. Тому й недивно, що серед носіїв цих мов можна назвати так багато видатних співаків і співачок у стилі бельканто, в тому числі й нашу героїню.

Отже, давайте проведемо конкурс на краще відтворення фраз п’ятьма мовами.

Учасник конкурсу Вадим Д’яков.

Учасниця й переможиця конкурсу Марія Фурман.

9. Олексій Рябоконь. Польща, польська мова, польська культура, як ми бачили , відігравали суттєву роль у житті й творчій діяльності Соломії Крушельницької. Прослухайте будь ласка у її виконанні фрагмент арії Гальки з однойменної опери польського композитора Станіслава Монюшка. На жаль, давність запису і його недосконала технологія не можуть дати повного уявлення про вокальну й драматичну майстерність співачки. Але можемо дякувати долі, що збереглося хоча б це.

10. Звучить арії Гальки з однойменної опери польського композитора.Станіслава Монюшка.

11. Олексій Рябоконь. Як я вже казав, в оволодінні мовами й співом є багато спільного. Зараз ми проведемо ще один конкурс. Я буду читати слова – музичні терміни, а Ви, спочатку разом, а потім індивідуально, спробуєте відтворити їхню ритмічну модель шляхом постукування  по столу рукою, або плескання в долоні.

-опера

-адажіо

фортісімо

-увертюра

-алегро

-піано

-тутті

-бельканто

-крещендо

-дімінуендо

-партітура

-лібретто

-форте

-пианиссимо

-арія

Учасник конкурсу Ахмед Шаммо (Сирія)

Учасник і і великодушний переможець конкурсу Володимир Лозовський

12. Олексій Рябоконь. Італія, італійська культура, культура, музика й мова своїм значенням і місцем у житті й творчості Соломії Крушельницької поступаються лише українській складовій. Пропонуємо вашій увазі «Пісню Сольвейг» з опери норвезького композитора Едварда Гріга, яку Соломія Крушельницька виконує італійською мовою.

13. Звучить «Пісня Сольвейг» з опери норвезького композитора Едварда Гріга

14. Олексій Рябоконь. Володіння багатьма мовами передбачає здатність мобілізувати увесь свій лінгвістичний багаж, в  тому числі й той, який ми не усвідомлюємо, тобто навіть не здогадуємося, що маємо певні знання навіть з тих мов, які ніколи не вивчали. Наш останній конкурс називається «Поліглот». Я буду читати початок фраз найрізноманітнішими мовами. А ви спробуєте завершити їх. Потім один з Вас спробує зробити це самостійно. Якщо більшість з 41 відповіді буде правильною, претендент отримає приз.

Переможець конкурсу «Поліглот» Оксана Омельченко.

15. Олексій Рябоконь. Ми, викладачі кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, спрямовуємо свою роботу на формування в студентів –іноземців комунікативної компетенції в українській мові, ознайомлення їх з культурою, звичаями та традиціями нашого народу. Зараз ми з одним таким студентом порозмовляємо – Я арабською, а він українською мовою.

Арабсько-український діалог Олексія Рябоконя й Ахмеда Шаммо з Сирії.

16. Олексій Рябоконь. Якщо ви окинете оком цю ошатну залу, ви побачите певні українські реалії, що нам їх люб’язно надав музей етнографії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.

Цей музей працює при кафедрі етнології даного університету, яку очолює доктор історичних наук Коляструк Ольга Анатоліївна. Її я  запрошую до слова.

17. Ольга Колятрук: «Українська культура й мова у рівноправному діалозі з мовами і культурами інших народів – це той ідеал, до якого прагнула і який нам заповіла Соломія Крушельницька».

18. Олексій Рябоконь. При кафедрі етнології працює також етнографічний колектив «Душі криниця». Його керівник пані Катерина присутня сьогодні серед нас. Вона прийшла разом з учасницею цього колективу Катериною Хомич, яка підкорила нас своїм талантом тиждень тому на шоу, присвяченому  першій річниці проекту SETEOLA.  Сьогодні вона завершує нашу зустріч  українським романсом.

19. Олексій Рябоконь. Дякуємо,шановні пані і панове за участь у нашій зустрічі. Ми маємо можливість сфотографуватись разом на пам’ять.

20. Олексій Рябоконь. Наша наступна зустріч відбудеться наприкінці червня. Тема зустрічі – «Марко Вовчок у світі мов і культур». Щасти Вам!!! Олексій Рябоконь.

On May 21, 2011, in the Hall ‘Panorama’ there was held the 34^th   meeting of participants and guests of the  Project SETEOLA –SE[lf]-TE[aching]  O[ther] LA[nguages]  dedicated to the  1^st Anniversary of the Project. The meeting    was conducted by Oleksii Riabokon (Alex) – the founder and leader of the project.  See the photo and video report of the meeting.

1. Олексій Рябоконь (Алекс) засновник  і керівник SETEOLA: «Один рік – кому мало, а кому …».
   
   
2. Два Алекси (керівник і бренд проекту SETEOLA).
   
3. Валерій Кириленко, зав. кафедри англійської філології Інституту іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: «Щоб довго жити, треба знати якомога більше мов».
   
4. Вікторія Волос, керівник бюро перекладів «Віза»: «Вийти заміж за кордон – найпотужніший стимул до вивчення іноземних мов».
   
5. Ірма Якимчук, студентська міс Вінниччини, фіналістка конкурсу на студентську міс України) і Ігор Гнатовський (приховує рід занять): «Румба – засіб успішного складання екзаменаційної сесії».
   
6. Марія Малоголовчук (студентка 3 курсу Інституту іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського): «Екстрим  активізує оволодіння іноземними мовами».
   
   
7. Володимир Безкостний (засновник і керівник проекту TWO BOOKS): «Любіть книгу – джерело задоволення й оволодіння мовами».
   
   
8. Олексій Циганков, Олександр Остаповець, Тарас Ничипорук (студенти 3 курсу Інституту історії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського): «Співаємо «Yesterday», а думаємо про майбутню кар’єру в шоубізнесі».
   
   
9.  Кріс (Нігерія) і Сімон (Франція), студенти Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова: «Українська мова –  і в Африці  українська, і у Франції».
      
10.  Метт Мозінго волонтер із США, президент English Club in Vinnytsia: «Язик і до Немирова доведе».
    
11.  Катерина Хомич, студентка 3 курсу Інституту Історії Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського:
       «Дарую усім вам  пісню  «Молитва» (цим усе сказано).
    
    
12. Інна Коцюба, представник видавництва «Нова Книга»: «Пишіть і видавайтесь тільки в нас».
    
    
13.  Ірма Якимчук і  Ігор Гнатовський (див. п. 5): «Джайв – пастка для спонсорів».
    
    
14. Юлія Балахонова, студентка  3 курсу Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного   інституту, віце-міс Вінниці 2010 року, співробітниця центру «Регіон-Інформ», гостина господиня залу «Панорама»: «Ласкаво просимо до нашого залу «Панорама» на кожне свято!».
    
    
15.  Олексій Рябоконь : «До зустрічі  30 травня 2011 року, о 17.30  у відділі літератури й інформації Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім. К.А. Тимирязєва. Тема зустрічі – «Соломія Крушельницька у світі мов і культур».
    

Команда SETEOLA

On April 17, 2011, at the Department of Literature and Information on Arts, the Regional Universal Scientific K.A.Timiryazyev  Library of Vinnytsia, there was held the 35^th  meeting of participants and guests of the  Project SETEOLA –SE[lf]-TE[aching]  O[ther] LA[nguages]  dedicated to the initiation of a new Project’s direction – the Club ‘SETEOLA-ART’. Lesya Ukrainka– a prominent Ukrainian poetess, literary critic, and translator – was spoken of   on how she learned and used languages in her life and creative activity. The meeting    was conducted by Oleksii Riabokon (Alex) – the founder and leader of the project, the Club Council Head.  See the text, photo, and audio report of the meeting.

Аудіозапис зустрічі

Олексій Рябоконь. Доброго дня, шановні гості! Радий Вас бачити у цій ошатній залі Відділу  літератури й інформації з питань мистецтва Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Клімента Аркадійовича Тімірязєва.

13 лютого, тобто зовсім недавно, виповнилося 140 років з дня народження Лесі Українки. Наша сьогоднішня зустріч присвячена саме їй. Тема зустрічі – «Леся Українка у світі мов і культур». Чим було продиктовано цей вибір?

Перш за все я хотів ще і ще раз сказати собі і всім нам: «Шануймося, бо ми того варті! Нам є ким і є чим пишатись». А Леся Українка була яскравою особистістю, видатним діячем нашої національної і європейської літератури, висококультурною й високоосвіченою людиною, поліглотом. Вона мала великий досвід вивчення й викладання мов і пов’язаних з ними культур різних народів.

Цією зустріччю ми започатковуємо новий напрямок у функціонуванні проекту SETEOLA –  клуб митців і поліглотів SETEOLA-ART. Назва клубу розшифровується таким чином :  «Самонавчання інших мов – Мистецтво».

Його основна мета -  збір, систематизація, розповсюдження й обговорення відомостей про те, як видатні літератори, і взагалі митці композитори, художники  вивчали різні мови, які самі мови, як  вони їх використовували у повсякденному житті й творчості.

Говорити про Лесю – все одно що рахувати зірки на небі жодного людського життя не вистачить. А в нас з Вами є лише приблизно година.  За цей час я спробую запалити хоча б кілька зірочок, згадати факти з Лесиного життя , які, можливо, маловідомі широкому загалу. Ми поговоримо про те, якими мотивами керувалася вона, вивчаючи різні мови   культури, які вольові якості й здібності при цьому виявляла, яким власне був її мовний багаж, які методи вивчення мов вона використовувала.

А перед цим слід сказати, що є відомості про походження предків Лесі з боку батька – Петра Косача, помітної фігури серед волинського дворянства, з Герцеговини на Балканах. Серед цих предків були і герцоги. Звідси й назва країни. А з боку матері, відомої як українська письменниця Олена Пчілка, що була з шанованого роду Драгоманових, предками були греки. При чому не місцеві, а з самої Греції. Один з них  був перекладачем на російській службі. А перекладач грецькою звучить як «Драгоман». Отже є всі підстави говорити про генетичні передумови інтересу Лесі Українки до мов і культур інших народів, гуманістичного й гуманітарного спрямування її світогляду.

Треба також зазначити, що не тільки мовно й культурно насичене сімейне середовище, яке створювала своїм дітям Олена Пчілка, а також спілкування з родичами й сусідами – Драгомановими, Старицькими, Лисенками –були сприятливими факторами Лесиного розвитку. В родині, де говорили кількома мовами, виховувались любов й пошана  перш за все саме до української мови й культури. І це органічно поєднувалося з залученням до мовно-культурної спадщини інших народів.

Леся навчилася читати вже в чотири и роки. Важко зараз сказати як саме це їй вдалося, але читала вона в цьому    віці не тільки рідною, але й французькою мовою. Що саме? Ну, наприклад ілюстроване видання казок Андерсена французькою мовою. Його подарував Михайло Старицький – автор відомого твору  «За двома зайцями», літературний батько тієї самої Проні Прокопівни Сірко, яка навчалася в пансіоні мадемуазель Нінон з Бордо і взагалі любила щоб все було «по-хранцузькому, не по нашому». Повторюся, що на відміну від Проні, Леся, яку в дитинстві звали Лося, а разом з братом Михайлом – Мишелосею, любила і наше, українське, і французьке, тай не тільки. Вона й чужого навчалася, й свого не цуралася.

А навчалася вона під сильним і благотворним впливом дядька – Михайла Драгоманова – видатного українського публіциста, історика, філософаа, економіста, літературознавця, фольклориста, громадського діяча, представника знаного роду українських суспільних і культурних діячів Драгоманових . Він подарував їй багато чого зі своєї бібліотеки. Особливо Леся захоплювалася творами французьких авторів шкіл Жорж Санд і Еміля Золя.

Взагалі французька мова займала помітне місце протягом усього Лесиного  життя. Цієї мови вона навчала і молодших дітей родини, й інших родичів, зокрема Світозара Драгоманова, приватних учнів, коли потрібно було заробляти на своє утримування й лікування. Вона також планувала перекласти Тараса Бульбу французькою мовою. І ще один факт. Захоплюючись історією сама, Леся написала підручних для братів й сестер «Стародавню історію  східних народів» на основі праці знову ж таки француза Менара «Історія стародавніх народів Сходу».

Німецька мова й література також були близькими Лесі. Згадати хоча б ї переклади творів Гейне. Та й історією стародавніх народів вона зацікавилася саме після відвідування Берлінського музею, де був широко представлений Стародавній Єгипет. Можливо, там було щось подібне до цього папіруса.

Взагалі, східним стежкам у житті  й творчості Лесі Українки треба було б присвятити окрему зустріч. Можна було б згадати і зв’язок  «Лісової пісні» з давньоіндійським епосом «Рігведа», й вивчення азів арабської мови під час лікування у Єгипті, й єгипетські мотиви у її віршах,  взагалі великий інтерес до Сходу, очарування ним. Можливо, як ми очаровуємося цією прекрасною вазою з Іраку.

Говорячи про Лесю Українку у світі мов і культур, зокрема східних , не можна не сказати, що її переклади шедеврів східної літератури має своїм відлунням те, що в подальшому Лесині зазвучали у перекладах східними мовами – арабською, грузинською, таджикською, китайською.

Італійська мов прийшла в життя Лесі тоді, коли вона взялася за переклад «діалогів» Леопарді, спеціально в прискореному темпі вивчила італійську граматику. В подальшому вона багато читала і усно спілкувалася цією чудовою мовою, яка за своєю мелодикою, і це  визнано фахівцями, так подібна до нашої української . І навіть (звукоутворення в нас подібне фокус – «Піду додому», «Фініта ла комедіа»).Тому не дивно, що серед італійців і українців так багато чудових співаків.

І французька, і італійська мови, як відомо, походять від латини. Леся поглиблено вивчила і цю мову для того, щоб задовольнити свій інтерес до історії Стародавнього Риму. Також вона знала й грецьку. Натякаючи на походження Драгоманових, вона казала братові, «що наш рід таки елінський».

Взагалі можна сказати, що Леся Українка вивчала мови для:

-  розваги;

- самоосвіти;

- навчання інших;

- ознайомлення українців з шедеврами світової літератури;

- ознайомлення світу з найкращими зразками української літератури;

- спілкування (усного, письмового) з носіями різних мов і культур.

В цілому, Леся Українка, палка патріотка своєї батьківщини, була прихильницею всесвітнього діалогу мов і культур, духовного єднання народів на гуманістичній й гуманітарній основі.

З огляду на тяжкий стан здоров’я й часом скрутне фінансове становище, Леся Українка виявляла у вивченні мов і культур, як і у всьому що вона робила, величезну мужність й волю. Вона, як ми знаємо, «без надії сподівалась». Недарма Іван Франко називав її «єдиним мужчиною в українській літературі», при цьому не забуваючи відзначити, що в неї «ніжне дівоче серце». Ось приклад. Захопившись творами великих англійських літераторів ХУІІ століття, Леся взялася за англійську мову, яка їй спочатку здавалася занадто важкою. Але труднощі було подолано і в невдовзі вона читала без словника дуже і дуже серйозні літературні та інші праці цією мовою.

Безумовно, в успіхах Лесі значну роль відігравали її здібності. Про це їй говорила вчителька англійської мови. Сама  Леся вважала, що в світі немає такого звуку людською мови, який вона не могла б вимовити. Наприклад, майже рік перебуваючи в Болгарії, де жив і працював в Софійському університеті емігрувавший туди Михайло Драгоманов, Леся маже досконало оволоділа мовою цієї країни. Небагатьом іноземцям вдається правильно вимовити болгарський голосний звук, який позначається літерою, подібною до російського твердого знаку. А Леся могла і дуже дивувала носіів мови правильною вимовою саме цього звуку. Зрозуміло, що неабияких здібностей вимагало й самостійне вивчення мов.

Леся Українка, як я вже говорив, була справжнім поліглотом. Вона вільно розмовляла українською, російською, польською, французькою, німецькою мовами. Досить добре італійською й болгарською (остання настільки проникла у її свідомість, що коли вона хотіла заговорити польською, то часто промовляла болгарською. Словянська рідня все ж таки. Леся також читала й перекладала з англійської, чеської,  сербської, скандинавських мов. Читала, як вже згадувалося, латиною. В її листах знаходимо вирази практично всіма цими мовами.

Вивчаючи мови різних народів, Леся робила це переважно за допомогою книжок. Але сама вона вважала, що без посереднього спілкування, без «живої речі», вивчити мову неможливо. Тут Леся трохи суперечила собі. Так, збираючись у плавання на кораблі, де, як передбачалося, більшість становитимуть італійці, вона раділа, що це допоможе їй удосконалити знання їхньої мови. Але все ж таки у подорож з тією ж самою метою вона взяла для перекладу твори італійських авторів.

Цікаво, що навчаючи своїх молодших родичів французької мови, вона намагалася розмовляти з ними тільки цією мовою. Зараз ми б сказали, що вона таким чином створювала «штучне мовне середовище».

Отже, Леся Українка – взірець для всіх нас, українців. І літераторів, і перекладачів, і самоуків. Вона б органічно вписалася в сучасну європейську інтеграцію, не забуваючи при цьому й про національну свідомість й високу громадянськість.

А зараз прошу подивитись невеличку виставку, де представлено книжки різними мовами про Лесю Українку, а також книжки мого авторства –«Методическое обеспечение самообучения иностранномуязыку» (1998), «Русско-английский и англо-русский анатомический словарь» (2005), “Self-Teaching Other Languages” (2010).

Нарешті, пропоную обрати  Раду клубу “SETEOLA-ART”  у складі:

1. Олексій Рябоконь – голова Ради, керівник проекту SETEOLA, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри українознавства Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова.
2. Неллі Войтюк – заступник голови Ради, зав.відділом  літератури  та інформації з питань мистецтв Вінницької обласної універсальної  наукової бібліотеки імені Клімента Тімірязєва.
3. Олена Марчук– заступник голови Ради, зав.відділом  літератури  іноземними мовами Вінницької обласної універсальної  наукової бібліотеки імені Клімента Тімірязєва.
4. Ольга Коляструк – доктор історичних наук, зав.кафедри етнології Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського.
5. Анна Краєвська -  кандидат філологічних наук, викладач кафедри українознавства Вінницького національного  медичного університету імені Миколи Пирогова.

On 15 April 2011, Oleksii Riabokon (Alex), the founder and leader of the Project SETEOLA, gave a 30-minute interview to the TV Channel ‘Vinnychyna’. The talk’s subject – ‘Lesya Ukrainka in the World of Languages’.  See the interview’s record.

1.      Нова книга О.В. Рябоконя – «Леся Українка у світі мов».  Леся українка – наша національна гордість. Леся Українка – поліглот. Походження предків Лесі Українки. Мовні здібності Лесі Українки.

2.      Методи вивчення мов Лесею Українкою. Мотиви вивчення мов Лесею Українкою. Вольові якості Лесі Українки. Леся Українка – зразок для сучасник літераторів,перекладачів, самоуків. Інші літератори – поліглоти. Нове відгалуження проекту SETEOLA – клуб SETEOLA-ART.

3.      Специфіка клубу SETEOLA-ART. Перша зустріч клубу – ««Леся Українка у світі мов і культур». Східні стежки Лесі Українки. Перспективи клубу SETEOLA-ART.

4.      Сучасні інформаційно-комунікаційні технології і навчання мов. Леся Українка – частина української та європейської еліти. Можливості видання літератури у Вінниці. Подальші творчі плани О.В. Рябоконя.

On February 1, 2011, Oleksii Riabokon (Alex), the founder and leader of the Project SETEOLA, gave a 30-minute interview to the TV Channel ‘Vinnychyna’. The talk’s subject – problems of self-teaching other languages and the book by Alex – ‘Self-Teachimng Other Languages‘ – issued in English in the end of 2010 by the Publishing House ‘Nova Knyha’ of Vinnytsia’. See the interview’s record.

1. Книга SETEOLA як складова однойменного проекту: мета, зміст, адресати, відмінність від інших книжок на аналогічну тему. Мовний багаж автора – О.В. Рябоконя.

2. Найбільш ефективні методи самонавчання мов. Універсальні й специфічні  властивості людини, необхідні для самонавчання інших мов. Час, потрібний для вивчення тієї чи іншої мови.

 3.     Самонавчання та інші форми оволодіння мовами. Вивчення мов у різному віці.

4.    Актуальний стан викладання мов у навчальних  закладах України. Оволодіння мовою у мовному середовищі. Самонавчання мов за дефіциту часу.

On December 26, 2010, at the Department of Literature and Information on Arts, the Regional Universal Scientific K.A.Timiryazyev  Library of Vinnytsia, there was held the 32^nd   meeting of participants and guests of the  Project SETEOLA –SE[lf]-TE[aching]  O[ther] LA[nguages]  dedicated to the presentation of  the book of the same title by Oleksii Riabokon (Alex) – the founder and leader of the project.  See the text, photo, and video report of the meeting.

Звучить пісня ‘A Final Countdown’ з репертуару групи ‘Europe’.

Оголошується вихід Олексія Рябоконя – засновника і лідера проекту SETEOLA.

Олексій Рябоконь. Доброго дня, шановні учасники і гості проекту SETEOLA! Дякую, що прийшли на зустріч, присвячену презентації моєї однойменної книги.

Ви щойно прослухали фрагмент з пісні ‘A Final Countdown’. Протягом минулого року ця пісня була музичним символом нашого проекту. Вона звучала завжди в оригінальному виконанні шведської групи ‘Europe’. А сьогодні її заспівала група ‘Drama Queen’. Я попрошу лідера групи Сашу Єфремову представити її учасників.

Саша Єфремова: Доброго дня! Мене звати Олександра. Я – співерівник нашої групи, клавішник і вокаліст, це Ганна – співкерівник групи, гітарист і вокаліст. Це також Ганна – наша неперевершена альтистка, Сергій – звукорежисер, Іван і Макс – так би мовити працівники сцени.

Олексій Рябоконь. А ось візуальним символом нашого проекту був цей тигр на ім’я Алекс. Він був повноправним учасником проекту, діяльність якого і знайшла відображення у цій книжці. Але, звичайно, до книжки дотичні не тільки звірі, але й велика кількість чудових людей.

Це, перш за все, Олександр Сахно, завдяки якому кожна деталь дизайну книжки, кожна літера і символ виглядають так гарно.

Особлива подяка Віктору Георгїєву, керівнику видавництва «Нова Книга», і Сергію Мазуру, редактору відділу літератури іноземними

мовами цього видавництва. Моя книжка вийшла саме у цьому видавництві, яке добре відоме не тільки у нашому місті, але й по всій Україні. Випустивши книжку такої високої поліграфічної якості, видавництво «Нова Книга» ще раз підтвердило свою високу репутацію.

Моя подяка усім членам команди SETEOLA. Це:

– Наталя Замкова, заступник керівника проекту з паблік рілейшнз;

– Ольга Подзолкіна, заступник керівника проекту з організаційних питань;

– Юлія Кашпрук, відповідальна за музичне супроводження проекту;

– Олена Марчук, відповідальна за технічну підтримку проекту;

– Сергій Вернігородський, перший дизайнер сайту EUROSETEOLA.ORG і сайту SETEOLA.WORDPRESS.COM;

– Роман Мельник і Пилип Лебедєв, нинішні дизайнери сайту і блогу;

– Андрій Соловей, відповідальний за контроль якості, а також за Facebook Page ‘Cambridge- SETEOLA’ і Facebook Page ‘SETEOLA’;

– Інна Кручок, відповідальна за контент блогу SETEOLA.WORDPRESS.COM;

– Вікторія Волос, керівник бюро перекладів «Віза», активний учасник проекту SETEOLA і спонсор видання однойменної книги;

– Олександра Єфремова, яка щедро поділилася своїм досвідом самонавчання інших мов, що також знайшло відображення у книзі.

Саша Єфремова. Вихід книги ‘SETEOLA’ співпав з ювілеєм Олексія Вікторовича, якому 22 грудня виповнилося 55 років. Група ‘Drama Queen’ вітає ювіляра і дарує йому нашу власну пісню, яка називається «Балада». В оригіналі вона звучить російською, а спеціально для Олексія Вікторовича ми сьогодні заспіваємо її англійською мовою.

Звучить пісня « Балада» у виконанні групи ‘Drama Queen’.

Олексій Рябоконь. А тепер, коротко власне про книгу. Вона вийшла

англійською мовою наприкінці 2010 року у видавництві «Нова Книга»

Обсяг книги – 160 сторінок. Наклад – 500 екземплярів.

У книзі, яка відображає мій власний досвід у самонавчанні інших мов, розглядаються наступні питання:

– можливості використання дорослими «дитячого» способу оволодіння мовою;

– залучення різних джерел для самонавчання інших мов;

– лінгвістичні паралелі у самонавчанні інших мов;

– фразеологія у самонавчанні інших мов;

– теоретична база самонавчання інших мов;

– використання досвіду самонавчання інших мов;

–професійно-орієнтоване самонавчання інших мов;

– сучасні інформаційно-комунікаційні технології у самонавчанні інших мов;

– самонавчання інших мов протягом життя.

Посібник адресовано перш за все тим, хто самостійно вивчає інші мови. Він може також становити інтерес для тих, хто викладає інші мови, розробляє засоби методичного забезпечення вивчення й викладання інших мов, є теоретиками в галузі вивчення й викладання інших мов та його меьодмчного забезпеченя, учням старших класів з поглибленим вивченням іноземних мов, студентам, магістрантам і аспірантам мовно-педагогічних спеціальностей.

По завершенні презентації у Вас є можливість придбати книгу «Самонавчання інших мов» за ціною, яка буде меншою, ніж у наступному році. Для тих, хто захоче придбати книгу пізніше, даю мою особисту електронну адресу.

alexryab07@rambler.ru

Олексій Рябоконь. Можна сазати, що проект SETEOLA ‘Drama Queen’ – це рідні сестри, оскільки їх поєднує головне – поліглосія. Щоб ще раз довести це, група ‘Drama Queen‘ виконає зараз пісню «Алілуя» вісьмома мовами – англійською, німецькою, японською, французькою, іспанською, італійською, російською і українською.

Звучить пісня «Алілуя» у виконанні групи ‘Drama Queen‘.

Наталя Замкова. Повинна визнати, що спочатку, коли Олексій Вікторович приходив до мене зі своїми ідеями щодо проекту SETEOLA, я не дуже вірила в можливість їхньої реалізації. Але Олексій Вікторович, якого я і раніше поважала, відкрився своїми новими для мене рисами – цілеспрованістю, наполегливістю у досягненні мети. Я поздоровляю Вас з виходом книги, бажаю Вам нових творчих успіхів і дарую цей органайзер, щоб він допоміг Вам у цьому.

Олексій Рябоконь. Сердечне спасибі!

Олексій Рябоконь. Рік, що добігає мав свої господарем Тигра. Наступний рік, за однією версією,- це рік Кролика, за іншою – рік Кота. Цікаво, що думають ці звірі з приводу моєї книжки. Попрошу виконавців ролей Тигра (Філа), Кота (Ганну) і Кролика (Влада) довести це до нашого відома.

Тигр: Ну що, салаги, читали ви СЕТЕОЛУ?

Кролик: Ну читали…

Т.: Ну і як воно?

Кіт.: Книжка гламурна, але мова якась незрозуміла – ні котяча, ні тигряча, ні навіть крольчача…

Кр.…Цікаво, а хто справжній автор?

Кт.: Та вже ж не кроль якийсь…

Т.: Циц, малявки! Краще послухайте, які висновки робляться в кінці.

Кт. і Кр.: Ну-ну, давай.

Т.: По-перше, треба бути непохитно переконаним, що твоя глобальна місія на Землі – вивчати мови.

Кр.: Це що – я маю вивчати котячу?

Кт.: А я крольчачу?

Т.: Навіщо – вивчайте тигрячу. Але слухайте далі. По-друге, треба мати незламну волю до виконання своєї глобальної місії.

Кр.: Так саме, як прагнути зеленої травички.

Кт.: Ні, свіженької рибки.

Т.: Ні, смачненької антилопи. Але що це я з вами забазікався?! По-третє, треба бути надзвичайно креативним у виконанні своєї глобальної місії.

Кт.: Слово яке!

Кр.: А що воно таке?

Т.: Прочитаєте книжку – дізнаєтесь. По-четверте, треба бути охопленим пристрастю у виконанні своєї глобальної місії.

Кт.: Пристрастю? Це мені нагадує …

Кр.: І мені теж.

Т.: От розбещені! Йдеться про пристрасть в оволодінні мовами.

Кт. і Кр.: А-а-а-а-а ………………….

Т.: По-п’яте, треба бути фізично сильним, щоб виконати свою глобальну місію.

Кр.: А для цього знову ж таки треба по більше травички.

Кт.: І рибки…

Т.: І антилопочок … Тьху! Знову збили мене з пантелику. Для цього потрібно розумно поєднувати старанне навчання і веселе дозвілля.

Кт: Дозвілля? Це ми можемо.

Кр.: Ще й як!

Т.: Ну, що мені з вами робити? Поки ви тут зайвого не наговорили, давайте привітаємо автора з виходом книжки, побажаємо йому нових звершень.

Кр.: А також поздоровимо всіх з Новим роком – роком Кролика!

Кт.: Ні, Кота.

Т.: А, може, мені ще два роки не йти на пенсію? Кажуть, в людей це дуже зараз модно.

Олексій Рябоконь. Шановні звірі, щиро дякую, але ваш час вийшов Вітаю з вдалим дебютом. А ось вам гонорар (вручає виконавця шоколадні медалі).

Олексій Рябоконь. Шановні друзі! Наша зустріч, так само як і рік,

добігає кінця. Я хочу подякувати групі ‘Drama Queen’ за участь, побажати їм всіляких гараздів і подарувати оцей невеличкий гостинець (вручає Олександрі Єфремовій коробку цукерок

А зараз завершимо нашу зустріч піснею ‘Happy New Year’.

з репертуару знову ж таки шведської групи‘ABBA’ у виконанні групи ‘Drama Queen’. З прийдешнім Новим Роком Вас і до нових зустрічей!